Мова —найважливіший засіб спілкування і пізнання. Саме мова дає нам можливість бути повноцінною людиною, спілкуватися з іншими людьми, отримувати нові знання, ділитись досвідом.
Розвиток мовлення — одне з основних завдань дошкільного періоду дитинства.
Мова починає формуватися задовго до появи перших слів. Велике значення має генетична схильність. Зараз є можливість в період планування вагітності пройти обстеження і визначити імовірність генетичних відхилень майбутнього малюка. У цьому випадку батьки зможуть більш уважно ставитися до процесу розвитку дитини, будуть знати, як вести себе в складних ситуаціях і при необхідності вчасно звернуться за допомогою до фахівця.
Не останню роль у процесі формування мовлення відіграє і те, як протікала вагітність.
Мова – вища психічна функція, тому важливий період внутрішньоутробного розвитку дитини. Токсикоз, низький рівень гемоглобіну, проблеми з тиском, вірусні й ендокринні захворювання, травми, загроза викидня – все це можливі причини затримки мови дитини в майбутньому.
Вже в 15 тижнів дитина здійснює хапальні рухи, в 24 – починає реагувати на звук. Після 28 тижнів вагітності мама постійно відчуває рухи малюка.
У третьому триместрі у дитини вже спостерігаються різні мімічні рухи – він морщиться, посміхається, піднімає брови. Якщо цього не відбувається – можна діагностувати затримку психічного розвитку та ймовірні мовні проблеми в майбутньому. Доведено, що дитина відчуває настрій мами, разом з нею переживає всі емоції. Страх, смуток, погано позначаються на формуванні її психіки. Тому жінка в період вагітності повинна отримувати тільки позитивні емоції.
Фахівці пропонують різні варіанти внутрішньоутробного розвитку дітей: звукотерапія, прослуховування класичної музики. Дитина добре розвивається, якщо батьки до її появи на світ звертаються до неї, розмовляють, читають, наспівують улюблені мелодії.
Домовний період – показник того, як буде в подальшому розвиватись мовлення.
Перший крик дитини після народження – важлива характеристика її здоров’я і одне з перших проявів домовленнєвого розвитку. Важлива функція домовного періоду – грудне годування. Мама повинна звернути увагу, як дитина бере груди, чи активно ссе молоко, фіксує на мамі погляд, чи починає посміхатися з 2 місяців? Якщо цього не відбувається – є привід звернутися до лікаря.
У 2-4 місяці малюк намагається вимовляти короткі звуки – з’являється гукання, потім гуління. Якщо до 5-6 місяців гуління не розвивається і вщухає, це свідчить про порушення, які можуть призвести до мовних патологій.
Батьки не завжди знають, які ознаки вказують на відхилення в розвитку дитини, або не помічають їх. Для профілактики потрібно відвідати дитячого невролога в 3, 6, 9 і 12 місяців.
Те, як розвивається дитина до 3 років, дуже важливо. Буває, що батьки ігнорують величину відхилення, сподіваються, що все само собою нормалізується, і звертаються до фахівців перед школою. Часто надолужити згаяне складно.
Затримка в розвитку дитини може негативно позначитись на її дорослому житті. Можуть виникнути проблеми міжособистісного спілкування, кар’єрного зростання, соціальної адаптації. Будь-яка мовна проблема змінює поведінку людини, її емоційні реакції, відносини з зовнішнім світом.
Якщо у дитини порушена мовна функція, їй важко висловити свої прохання, думки. Вона починає нервувати, порушується поведінка, наступний етап – прояв агресії.
Всі порушення мови можна розділити на чотири основних види:
- порушення звуковимови;
- порушення ритму і темпу мовлення;
- розлади мовлення, пов’язані з порушенням слуху;
- недорозвинення мови або втрата ранньо набутого мовлення.
Найбільш поширене – дислалія( порушення звуковимови). Дитина пропускає деякі звуки в словах або неправильно їх вимовляє. Якщо розглядати прості випадки, проблема може бути обумовлена зниженням слуху, анатомічними дефектами органів артикуляції (неправильна будова зубів, дефекти прикусу, укорочена вуздечка). В цьому випадку потрібна консультація хірурга, ортодонта. Дислалія розвивається і при спілкуванні з іншими дітьми, у яких несформована правильна звуковимова. Ще одна причина — перебування малюка в двомовній сім’ї.
Коригується порушення навчанням дитини слухати звуки, активним спілкуванням, розвитком дрібної моторики і гімнастикою для зміцнення м’язів язика.
Часто зустрічається вид порушення ритму і темпу мови в ранньому віці – заїкання. В основі його лежить перезбудження мовних зон мозку. Батьки вимагають від дитини вимовляти складні слова, перевантажують його заняттями, лають за помилки. Нервозна обстановка, сімейні проблеми- причини, які можуть спровокувати заїкання. Для відновлення нормальної мови дитини можна на 7-10 днів ввести «режим мовчання». Постаратися виключити всі види емоційного впливу на малюка. До мінімуму скоротити з ним розмови, при необхідності спілкуватися пошепки, для дозвілля використовувати спокійні ігри. У легких випадках цього достатньо. Якщо не допомогло – варто звертатися за допомогою до невролога. Після лікування треба розвивати дитину щадним режимом, щоб заїкання не відновилося.
Проблеми з формуванням мовної функції можуть виникнути через порушення слуху. Перевірити слух малюка можна в домашніх умовах. Потрібно відійти на 5-6 метрів (дитина стоїть до вас спиною) і вимовити пошепки добре знайомі слова. Дитина з повноцінним слухом повинна почути. При негативному результаті бажано звернутися до отоларинголога.
Часто батьки не можуть вирішити, що краще – активний непосида, якому треба все знати і спробувати на смак, або тихий, спокійний малюк, який нікуди не лізе, нічого не чіпає, нікому не заважає. Численні дослідження доводять: чим вища рухова активність дитини, тим краще розвивається мова. Активні ігри з малюком, особливо на свіжому повітрі — основа для формування його мовної функції. В дитини з народження закладено прагнення до дослідження. Він інстинктивно тягнеться до предметів. Дорослим треба підтримувати, грамотно направляти і розвивати його рухову активність. Дрібна моторика і мова взаємопов’язані. Пальчикові ігри вважаються важливим напрямком мовленнєвого розвитку дітей. Бажано емоційно реагувати на кожен звук дитини. Він гулить – повторювати за ним, плаче – приділяти увагу. Виголосив перший склад – зрадіти досягненням. З перших днів треба розмовляти з малюком, читати казки, вірші. Хвалити, коли він намагається повторювати слова.
Навчання мови добре проводити з допомогою ігор на тлі рухів і позитивних емоцій. З покоління в покоління передаються народні ігри, забавлянки, лічилки. Діти люблять показувати «як сорока-ворона кашу варила», «ладки-ладусі жили у бабусі».
Дитину не можна лаяти за неправильно вимовлені слова. Це може спровокувати невротичні реакції. Малюк замкнеться, перестане говорити і вчити нові слова. Реакція батьків на мовлення дитини повинна бути спокійною, врівноваженою. Атмосфера в сім’ї – теплою, доброзичливою. Розвиваючі заняття — з урахуванням його можливостей і самопочуття.
Дитині потрібно чути від дорослих правильну мову. Батьки можуть вживати спрощені форми слів «дай», «ам-ам», «ту-ту» при спілкуванні з дитиною до року. Це допоможе йому включитися в процес розвитку мови, потім бажано спрощені слова дитини супроводжувати правильними назвами. Він побачив поїзд: «Ту-ту!» — мама відреагувала: « Так, поїзд поїхав». Дорослим не варто наслідувати малюка в неправильній вимові слів, шепелявити, картавити. Одна з проблем порушень звуковимови в дитячому віці – неправильне формування мовлення в сім’ї.
Головною умовою оволодіння мовленням — це наслідування, але щоб дитина сама з власної ініціативи почала говорити, у нього повинна сформуватися потреба в цьому. Перші слова з’являються при спілкуванні, взаємодії з дорослим, при бажанні отримати що-небудь, тобто коли необхідно назвати предмет. Не можна забороняти дитині використовувати жести, не можна давати словесний зразок: «Скажи — годинник, скажи — ложка».
Для стимулювання появи мови пропонуються такі прийоми:
- діалог
- імітація і звуконаслідування
- вірші
- читання
- інсценування.
Найлегше отримати відповідь при інсценуванні пісень, віршів-діалогів, маленьких казок, особливо якщо ви зробите ілюстрації до них. Коли дитина не може дати відповідь з допомогою слова, він може показати на картинку. А ви супроводжуйте читання жестами, перетворюючи це заняття в театр.
Любіть своїх дітей, допомагайте їм у всьому, говоріть з ними, грайте ігри, вислуховуйте їх. Нехай велика кількість запитань від ваших дітей не залишається без відповідей, якими втомленими ви б не були.
Любіть своїх дітей, допомагайте їм у всьому, говоріть з ними, грайте ігри, вислуховуйте їх. Нехай велика кількість запитань від ваших дітей не залишається без відповідей, якими втомленими ви б не були.
Куца Наталія Іванівна
Вчитель-логопед вищої категорії, стаж роботи 34 роки.
Освіта:
Київський державний педагогічний інститут імені М.П. Драгоманова.
Спеціальність: «Дефектологія», кваліфікація вчитель-логопед, вчитель початкових класів шкіл для дітей з важкими розладами мови, логопед дошкільних закладів.