Реабілітація – це процес, який має на меті забезпечити особам з фізичними порушеннями підтримку оптимального фізичного, чуттєвого, інтелектуального, психічного, а також соціального рівнів діяльності, які б сприяли досягненню вищого рівня самостійності. Реабілітація може включати заходи для підтримання або відновлення функцій, компенсації втрати або відсутності функції чи функціонального обмеження. Реабілітаційний процес охоплює широке коло заходів і видів діяльності: від основної та загальної реабілітації до дій, спрямованих на досягнення кінцевої мети, наприклад, професійної реабілітації.
Вчитель-реабілітолог надає комплексну допомогу дітям з особливими освітніми потребами, впливаючи на моторну сферу та фізичний розвиток дітей, у яких порушені функції опорно-рухового апарату або є інші розлади рухової діяльності. Сприяє максимально можливому розвитку дитини (фізичному, моторному, психічному тощо), підтримує і відновлює втрачені або послаблені рухові функції та працездатність організму.
З огляду на те, що основними умовами та чинниками, які сприяють ефективному розвитку дитини з моторними порушеннями, є систематичне й довготривале запровадження занять з фізичної реабілітації та лікувальної фізичної культури, основними завданнями вчителя-реабілітолога інклюзивно-ресурсного центру є проведення діагностичної оцінки фізичного розвитку дитини з особливими освітніми потребами: визначення рівня її загального розвитку, відповідності віковим нормам, розвитку дрібної та загальної моторики, способу пересування тощо; розроблення рекомендацій щодо освітньої програми для осіб з порушеннями психофізичного розвитку; надання психолого-педагогічних і корекційно-розвивальних послуг відповідно до потенційних можливостей дитини.
Отже, діяльність учителя-реабілітолога інклюзивно-ресурсного центру має комплексний характер і забезпечується діагностичними, психолого-педагогічними, соціально-побутовими, корекційними заходами.
Комплексна оцінка фізичного розвитку дитини проводиться з метою виявлення рухових дисфункцій і визначення рухового потенціалу дітей, функціональних порушень та обмежень. Оцінці підлягають великі моторні функції, ступінь порушення функцій і життєдіяльності, рівень мотивації до відновлення.
Провівши обстеження, учитель-реабілітолог визначає основні завдання реабілітаційного впливу:

• зміцнення загального здоров’я дитини,
• розвиток її основних рухових функцій та навичок самообслуговування,
• формування альтернативного переміщення,
• навчання використовувати допоміжні засоби пересування,
• профілактика вторинних ускладнень основного захворювання,
• формування мотивації до здорового способу життя,
• самостійні заняття спортом чи виконання фізичних вправ.

Фізична реабілітація своєю чергою передбачає застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ та природних чинників у комплексному процесі формування, відновлення здоров’я, фізичного стану, працездатності дітей з особливими освітніми потребами.

Завдання фізичної реабілітації:
● забезпечення психічного та фізичного благополуччя;
● формування необхідних навичок і вмінь дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей;
● створення умов, за яких реалізуються потреби дітей;
● розвиток фізичних якостей;
● зміцнення та охорона здоров’я дітей.

Важливий напрям професійної діяльності вчитель-реабілітолог реалізує через сприяння формуванню правильних рухових стереотипів на всіх етапах розвитку дитини з порушеннями психофізичного розвитку. Під час індивідуальних занять з дітьми педагог працює над формуванням навичок самообслуговування, основних рухових функцій дітей відповідно до онтогенетичного розвитку, сприяє створенню відповідних умов для розвитку дитини в домашньому середовищі, стимулює розвиток реакцій випростовування і рівноваги, спрямовує свої зусилля на пригнічення впливу патологічних процесів та нормалізацію м’язового тонусу дітей. Для кожної дитини вчитель-реабілітолог добирає індивідуальні корекційні вправи, комплекси залежно від форми, тяжкості порушення, когнітивного розвитку. Шляхи реалізації корекційного втручання залежать від індивідуальних можливостей і потреб дитини, що дозволяє домогтися покращення функціонування опорно-рухового апарату та її психоемоційного стану.

Основна форма проведення занять – індивідуальна, рідше – малогрупова. Заняття передбачають роботу вчителя-реабілітолога в безпосередньому контакті з дитиною та практичному навчанні батьків.