Афонія - являє собою стан, при якому спостерігається відсутність голосового звучання в умовах можливості говорити пошепки. При афонії під час промови виходить звук, подібний до шепоту.

Клінічна картина та діагностика

Клініка та діагностика різних видів афонії. Справжня афонія розвивається в процесі уражень гортані, що перешкоджають належному змиканню і достатній вібрації зв'язок. До таких захворювань належать рубцеві тканини, злоякісні та доброякісні новоутворення. Цей різновид афонії лікується усуненням її причин.

Спазматична афонія розвивається через судоми гортанних м'язів, що роблять голосову щілину занадто вузькою, в процесі роз'їдання гортанної та глоткової слизової оболонки шкідливими хімікатами. Порушення психіки також може бути причиною спазматичної афонії.

Функціональна афонія виникає зазвичай як стан, що супроводжує ларингіт гострого та хронічного характеру у людей, які страждають на неврози. Відсутність голосу, зумовлена недостатністю голосових м'язів зазвичай центрального походження, найчастіше діагностується в жінок.

Симптомами афонії функціонального типу є відсутність реальних патологічних змін у гортані, дзвінкий кашель при відкашлюванні або при подразненні гортані будь-якими предметами. Захворювання починається раптово в осіб із лабільною нервовою системою під впливом стресових ситуацій. Хворий раптово починає говорити пошепки. Пацієнти скаржаться на відчуття сильного подразнення, «стороннього тіла» в горлі, налипання слизу в гортані. У хворих відсутній голос, але кашель та сміх збережені. Ларингоскопічна картина непостійна, мінлива. Іноді голосова щілина визначається овального або трикутного вигляду, іноді нагадує картину комбінованого парезу внутрішніх м'язів гортані, іноді виникає гіперзмикання голосових складок і можна спостерігати гіперемію вестибулярних складок та ін'єкцію судин слизової оболонки голосових складок. Провести ларингостробоскопію неможливо внаслідок повної відсутності голосу.

Лікування

Лікування афонії обумовлюється причиною її розвитку.

При лікуванні істинної афонії необхідно усунути новоутворення або видалити рубцеву тканину. Голосові зв'язки не можна напружувати, позитивно діють процедури фізіотерапії. Афонія паралітичного типу виліковується не завжди. Стан може значно поліпшуватися, якщо усувається причина, що викликала захворювання, наприклад, видаляється пухлина травного тракту або знімається запальний процес.

Для лікування афонії спазматичної та функціональної, крім препаратів для зміцнення нервової системи, використовуються вправи дихальної гімнастики. Лікування таких хворих являє собою певні труднощі. Важливим є обстеження стану ЦНС та судин головного мозку (проведення реоенцефалографії, електроенцефалографії, за необхідності – доплерографії судин голови та шиї) з метою призначення лікарських засобів, які стабілізують стан ЦНС та судин мозку. Необхідна консультація невролога та психіатра із можливим призначенням відповідного лікування. Важливим ланцюгом у лікуванні хворих з функціональною афонією є проведення комплексу фонопедичної терапії, однак кожен хворий потребує індивідуального підходу. Якщо одному хворому для відновлення голосової функції потрібні два сеанси фонопедії, то іншому потрібно значно більше часу. Це захворювання характеризується частими рецидивами.

Алалія – тяжке порушення мовлення, відсутність або недорозвиток мовлення, яке виникає внаслідок  органічного ураження центральної нервової системи.

Алалія – системний недорозвиток мовлення, при якому порушені усі його сторони (фонетико-фонематична, лексико-граматична, синтаксична). При алалії  мовлення зовсім не розвивається або розвивається з грубими відхиленнями. В залежності від того, які мовленнєві центри ули уражені розрізняють сенсорну і моторну алалії.

Сенсорна алалія  обумовлена ураженням центрального відділу мовно-слухового аналізатора. Сенсорну алалію характеризує важке недорозвинення сприйняття мовлення, і як наслідок недорозвинення власного мовлення дитини. Тобто при збереженому слуху  дитина не оволодіває розумінням мовлення. При сенсорній алалії дитина погано розуміє, або ж не розуміє зовсім звернену мову. Тобто, дитина чує мовлення, але не може розуміти, що саме їй говорять. Таких дітей часто направляють на аудіографу (перевірку слуху), але вона підтверджує, що слух у дитини в нормі. Для того, щоб привернути увагу сенсорного алаліка необхідно попасти в його поле зору, доторкнутися до нього, тобто використання лише звукового впливу на нього є недостатнім. Для таких дітей важливу роль відіграє конкретна ситуація. Так, у звичайній домашній обстановці сенсорний алалік може бути спокійний, спостережливий, багато «лепече». Тоді, як в незнайомому місці він або стає сильно збудженим (стукає, кричить), або ж навпаки стає загальмованим. В деяких випадках сенсорний алалік розуміє деякі прості побутові слова, але достатньо вжити ці слова у розгорнутому реченні – і він вже не сприймає його. Часто у сенсорних алаліків відмічається ехолалія (автоматичне повторення слів, що вимовляються ким-небудь з його оточення), але такі автоматичні повторення не усвідомлюються і не закріплюються. Спроби викликати повторне вимовляння таких слів виявляються безрезультатними. Частіше за все замість відповіді на питання дитина повторює саме питання. Сенсорна алалія зустрічається не часто. В більшості випадків зустрічається змішана форма алалії – сенсомоторна.

Моторна алалія  обумовлена ураженням центрального відділу мовно-рухового аналізатора. Дитина з моторною алалією відносно розуміє звернене мовлення, але її власне мовлення не розвивається. У дитини, яка розуміє оточуючих та правильно сприймає їх, формується та розвивається самостійне мовлення. Тоді як дитина з моторною алалією не здатна відтворити те, що почула, вона не здатна відтворити артикуляційні устрої. Моторний алалік  не може відтворити певну послідовність звуків у слові. У нього не формується образ звуку, та відповідно звуковий образ слова. Він не може знайти правильну послідовність звуків у слові та слів у реченні. Діти з моторною алалією можуть вимовляти одне й те саме слово по- різному. У таких дітей відмічаються великі труднощі в накопиченні словникового запасу, в оволодінні граматичною стороною мовлення, правильною звуковимовою та складовою структурою слова.

Причини алалії:

Під час внутрішньоутробного розвитку:

• інтоксикації;
• хронічні захворювання матері;
• порушення кровообігу плоду.

Під час пологів:

• мозкові крововиливи, гематоми;
• асфіксія;
• пологові травми.

У ранньому віці дитини:

• травми голови;
• інфекційні захворювання ЦНС (менінгіт, менінгоенцефаліт)

Логопедична робота будується диференційовано при моторній та сенсорній алалії, але в обох випадках слід розпочинати її якомога раніше, тому що без допомоги кваліфікованого спеціаліста мовлення дитини формуватися не буде.

Корекційна робота при алалії тривала та потребує систематичних занять та чіткого виконання домашніх завдань, тобто тісної співпраці батьків та логопеда. Батьки дитини-алаліка повинні дуже серйозно ставитися до логопедичних занять, оскільки алалія є системним недорозвитком мовлення, то логопедична робота має охоплювати всі сторони мовлення:

• Розвиток слухової уваги;
• Розвиток розуміння мовлення;
• Розвиток звукової сторони мовлення;
• Розвиток складової структури;
• Розвиток просодики (темп, ритм, інтонація);
• Розвиток граматичної будови;
• Накопичення словникового запасу;
• Розвиток фразового мовлення;
• Розвиток зв’язного мовлення.

Афазія у дітей — це дуже рідкісне явище. Вона зустрічається в 1% серед дітей усього світу. Дитина, що страждає афазією, дуже спостережлива, але при цьому у нього серйозні труднощі в стосунках з однолітками.

Поняття афазії

Дитяча афазія — це порушення , яке концентрується в центрі кори головного мозку. Ці центри відповідальні за мовну функцію. Найчастіше розлади концентруються в провідних шляхах мозку. Так само як у дорослих, воно характеризується порушенням сприйняття мови. Порушення може бути, як частковим, так і повним.

Дитина не здатнаграмотно побудувати речення, вимовити певні слова і звуки. Діти, які страждають афазією, не можуть висловити свою думку за допомогою мови. Такі діти дуже спостережливі, але через те, що вони не можуть чітко розмовляти, у них складаються проблеми в спілкуванні з однолітками.

Так як захворювання пов’язане з пошкодженням головного мозку, у дітей воно діагностується набагато рідше ніж у дорослих. Механізм дії захворювання полягає в наступному. Кожна півкуля головного мозку відповідає за певний вид діяльності. Часто для виконання будь-якої функції необхідна участь відразу двох півкуль.

За мовну діяльність у людини несе відповідальність ліва півкуля. Воно контролює не тільки здатність говорити, писати і читати, але також слухати. У 95% випадках афазія формується через порушення роботи лівої півкулі.

Ознаки розвитку дитячої афазії і її симптоматика

Прояви дитячої афазії такі ж, як у дорослих. Основними факторами є:

• Процес розвитку пухлини.
• Інфекції.
• Черепно-мозкові травми.

У дорослих афазія може виникати через гострого порушення мозкового кровообігу в формі інсульту. Але у дітей така причина зустрічається в одиничних випадках.

Афазія — це серйозна патологія, у дорослих вона проявляється в безлічі форм: моторна, сенсоматорная, семантична, загальна, глобальна і ін. Але у дітей великої кількості форм прояву патології не спостерігається. Перший симптом прояви дитячої афазії, який можуть виявити батьки, це складність у дитини в підборі потрібного слова.

Він ніяк не може згадати його, часто замість необхідного слова він намагається вжити синоніми, підібрати нові слова, що позначають цей предмет . Якщо дитині так і не вдалося знайти потрібне слово, він може не закінчити свою фразу. Багато хто плутає це явище з порушенням пам’яті. Але це всього лише труднощі в підборі слова в необхідний момент.

Дитина не може зв’язати разом два слова, наприклад, квітка троянда. Для нього це дуже складно, ці слова існує в його розумінні окремо.

Дитяча афазія найчастіше супроводжується порушенням сприйняття часу. У дитини виникають труднощі з виконанням послідовності дій. Він не може розкласти в хронологічному порядку вчинки.

У дітей, які страждають афазією, виникають великі труднощі в колективі. У них немає бажання розмовляти, частіше за все тому що не можуть. Через це вони намагаються рідше спілкуватися з однолітками. Іноді може спостерігатися труднощі з артикуляцією, звуки вимовляються дуже розтягнуто, мова швидка. Таке вимова співрозмовники сприймають з великими труднощами. У зв’язку з цим порушує синтаксична сторона мови.

Дитина, що страждає дитячої афазії, відчуває труднощі не тільки в розмові з оточуючими людьми, але і з розумінням їх мови. Він може добре сприйняти тільки короткі речення.

Види афазії

Патологія підрозділяється на види залежно від психологічних і лінгвістичних порушень. Виділяються наступні види:

• Еферентна моторна — при такій патології людина не може переставляти склади і фрази. У хворого спостерігається убога мова.
• Тотальна афазія — при такому вигляді патології хворий не може ні сприймати чужу мову, ні відтворювати слова самостійно.
• Амнестіко-семантична — у хворого спостерігається порушення з пам’яттю і труднощі в сприйнятті складних конструкцій.
• Афферентно-моторна — у дітей порушується функція правильної вимови звуків.
• Акустично-гностична — при розвитку такої форми захворювання у пацієнта виникає порушення в сприйнятті мови співрозмовника.
• Також можуть зустрічатися змішані форми патології.

Діагностика і методи лікування

• Діагностика дитячої афазії полягає насамперед у виявленні вогнища патології. Для цього проводиться повне сканування мозку. Дуже важливо для постановки діагнозу знайти причину, яка викликала відхилення.
• Лікування повинно бути в першу чергу спрямована саме на усунення цієї причини, включаючи в себе заняття з навчання читання та письма. Таким дітям призначаються регулярно індивідуальні заняття з логопедом. Вони навчаються навичкам мови.
• Велику роль відіграє домашня робота з батьками. Батьки повинні навчити дитину виконувати вправи вдома, правильно спілкуватися. Якщо у дитини пошкоджено великі ділянки мозку, лікування афазії буває рідкоефективним. Позитивна динаміка буде спостерігатися тільки в тому випадку, якщо вдасться відновити деякі структури головного мозку.
• Дуже важливо для батьків зрозуміти, що вони грають важливу роль в процесі одужання дитини. Регулярні заняття з малюком, підтримка розмови, уважне вислуховування його відповідей, терпіння і розуміння вплинуть на процес одужання.
• Якщо дитина страждає моторною афазією, у нього зберігається критичне ставлення до себе. Він усвідомлює, що вимовляє фрази неправильно. Це може привести до розвитку депресивного стану. Дитина стає замкнутим. Якщо відбувається такий процес, це може привести до поглиблення проблеми.
• Щоб цього уникнути, необхідно проводити консультації з психологом. Важливо, щоб маленький пацієнт був упевнений в собі. Це вплине на результат лікування.
• Чим раніше буде проводитися корекція афазії, тим успішніше буде прогноз на лікування. Прогноз до початку лікування жоден лікар поставити не зможе. Відновлення мовної функції буде залежати від ділянки ураження головного мозку і ступеня порушення.
• Найкраще корекція проходить у підлітків. Лікування дитячої афазії — це тривалий процес, і тільки комплексний підхід дає шанс на ефективне одужання.

Брадилалія – це істотно уповільнений темп мовлення, а також монотонність голосу і розтягнута вимову звуків. Люди з таким порушенням відчувають труднощі в спілкуванні, так як оточуючі відчувають стомлення або подразнення при розмові з ними.

Для деяких північних народів неквапливий темп мовлення вважається нормою.

Причини брадилалії:

• флегматичний, повільний характер;
• спадкова схильність.

Іноді вона є наслідком перинатального ураження ЦНС, ознакою олігофренії, енцефаліту, менінгіту, а також пухлин і черепно-мозкових травм.

Мовні ознаки:

• уповільнена зовнішня і внутрішня мова;
• монотонний, невиразний голос;
• довгі паузи між словами;
• поява назального відтінку в голосі;
• розтягнуте вимовляння звуків.

До немовних проявів відносяться:

• млявість, незграбність рухів;
• амімічність особи;
• замкнутість, нетовариськість.

Діагностика також проводиться кількома фахівцями для виключення подібних порушень та виявлення можливих захворювань.

Лікування брадилалії має проводитися комплексно і регулярно до повної нормалізації темпу мови.

Зміцнення нервової системи здійснюється за допомогою лікарських засобів і фізіотерапії. Заняття лікувальною гімнастикою проводяться під енергійну гучну музику з використанням рухливих ігор, співів і танців.

Логопед займається з такими дітьми, використовуючи логоритміку. Ця методика включає в себе багаторазове повторення фрази під заданий ударами ритм.

Згодом можна перейти до вивчення римівок і скоромовок. Ще одним завданням є додавання емоційності. Для цього діти описують картинки, на яких герої радіють, сумують, сердяться, а потім беруть участь у спеціальних театральних постановках.

Корекція неможлива без участі батьків. Щодня вранці і ввечері треба промовляти всі завдання, отримані від логопеда.

Дизартрія — порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це тяжкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм. Дизартрія є симптомом неврологічних захворювань.

Причини дизартрії. Під час внутрішньоутробного розвитку:

• гострі та хронічні інфекції ;
• інтоксикації ;
• токсикози;
• резус-конфлікти ;
• гіпоксії (кисневе голодування).

 Під час пологів:

• асфіксія;
• пологові травми;
• крововиливи при стрімких або затяжних пологах.

У ранньому віці дитини:

• інфекційні хвороби нервової системи (менінгіти, менінгоенцефаліти).

Форми і види дизартрії

БУЛЬБАРНА ДИЗАРТРІЯ

 Для даної форми дизартрії характерне порушення або відсутність бульбарних рефлексів: порушення смоктання і ковтання, надмірне слиновиділення, труднощі з жуванням, практично повна відсутність міміки. Голос зазвичай гугнявий, хриплий, дуже тихий, усі приголосні звуки одноманітні.

ПСЕВДОБУЛЬБАРНА ДИЗАРТРІЯ

Цей стан викликаний гіпертонусом м'язів мовленнєвого апарату або спастичним паралічем. Найхарактернішою картиною є порушення роботи м'язів мовлення, гіперсалівація, часте поперхування. Порушена вимова сонорних (дзвінких, які не мають глухої пари), шиплячих і свистячих звуків.

КІРКОВА ДИЗАРТРІЯ

Основна причина кіркової дизартрії — порушення довільної артикуляційної моторики, у той час як мовленнєве дихання і часто інтонаційна складова збережені.

ПІДКІРКОВА ДИЗАРТРІЯ

Для даної форми характерні гіперкінези — мимовільні рухи, зокрема мімічні і артикуляційні. У процесі мовлення гіперкінези посилюються, що може призвести до артикуляційного спазму, що веде до перепадів тембру (то низький хрипкий, то високий, верескливий) і сили голосу (то шепіт, то вигуки). Також страждає темп мовлення і може виникати заїкання (як прояв гіперкінезу).

МОЗОЧКОВА ДИЗАРТРІЯ

При цьому стані мовлення хворого уривчасте, більше схоже на скандування, ніж на плавне мовлення. Також характерна атаксія (тремор і слабкість кінцівок, хиткість ходи, порушення координації рухів і рівноваги).

Також іноді виділяють холодову дизартрію, яка проявляється при сильних змінах температури в приміщенні, де знаходиться дитина. Причиною такого стану є нервово-м'язове захворювання міастенія.

Виділяють 4 ступеня тяжкості захворювання:

Легкий ступінь (стерта дизартрія) — оточуючими зазвичай не реєструється, але логопед відразу ж помітить порушення.

Середній ступінь — мовлення зрозуміле оточуючим, але вже явно помітні порушення. Ступінь середньої тяжкості — мовлення сильно порушене, дитину розуміють тільки люди, які з нею часто спілкуються (батьки), і то лише тому, що вже знають, як дитина спотворює кожне слово.

Важкий ступінь (анартрія) — мовлення або незрозуміле взагалі нікому, або зовсім відсутнє.

Лікування дизартрії  повинно являти собою комплексний вплив, де будуть використані і медикаменти, і лікувальна фізкультура, і масаж , і логопедична робота.

Корекційна логопедична робота при дизартрії включає в себе:

• розвиток фізіологічного та мовленнєвого дихання;
• логопедичний масаж;
• артикуляційну гімнастику;
• корекцію просодичної сторони мовлення (темп, ритм, голос, інтонація);
• корекцію звуковимови;
• розвиток фонематичного сприймання.

Дислалія - визначається як порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовного апарату.

Механічною (органічною) дислалією називають такий вид неправильної звуковимови, який викликається органічними дефектами периферичного мовного апарату, його кісткової і м’язової будови.

• укорочена вуздечка мови (під’язикова зв’язка);
• дефекти будови щелеп;
• неправильна будова неба;
• товсті губи, часто з відвислою нижньою губою, або вкорочена, малорухлива верхня губа

Функціональною дислалією називається такий вид неправильної звуковимови, при якому немає ніяких дефектів артикуляційного апарату. Іншими словами, немає ніякої органічної основи.

• неправильне виховання мови дитини в сім’ї.
• по наслідуванню.
• двомовність в сім’ї.
• недорозвиненням фонематичного слуху.

Вона може бути викликана і невмінням дитини утримувати язик у потрібному положенні або швидко переходити від одного руху до іншого.
Порушення звуковимови у дітей можуть виявлятися або у відсутності тих чи інших звуків, або в їх викривлення, або в замінах.

Звук може замінятися іншим звуком, наявним у фонетичній системі мови. Заміни ці можуть бути наступними:

• заміна звуків, однакових за способом утворення і розрізняються за місцем артикуляції,
• заміна звуків, однакових за місцем артикуляції і розрізняються за способом освіти,
• заміна звуків, однакових за способом утворення і розрізняються по участі органів артикуляції
• заміна звуків, однакових за місцем і способом утворення і розрізняються по участі голосу,
• заміна звуків, однакових за способом утворення

За кількістю порушених звуків дислалія ділиться на просту і складну. Якщо у вимові відзначається до чотирьох дефектних звуків, — це проста дислалія, якщо п’ять звуків і більш — складна дислалія.

Види дислалії

Відповідно до характеру дефекту вимови, що відноситься до певної групи звуків, виділяються наступні види дислалії:

1. сигматизм (від назви грецької букви сигма, що позначає звук с) — недоліки вимови свистячих (с, з, з, з, ц) і шиплячих (ш, ж, ч, щ) звуків. Один з найпоширеніших видів порушень вимови.
2. ротацизм (від назви грецької букви ро, що позначає звук р) — недоліки вимови звуків р і р.
3. ламбдацизм (від назви грецької букви ламбда, що позначає звук л) — недоліки вимови звуків л і л.
4. Дефекти вимови піднебінних звуків: каппацізм — звуків до і до, гаммацізм — звуків г і г, хітізм — звуків х і х, йотацізм — звуку й (від назв грецьких букв каппа, гама, хи, йота, що позначають відповідно звуки до, г, х, і).
5. Дефекти озвончения — недоліки вимови дзвінких приголосних звуків. Ці дефекти виражаються в заміні дзвінких приголосних звуків парними глухими звуками: б-п, д-т, в-ф, з-с, ж-ш, г-к і т. Д.
6. Дефекти пом’якшення — недоліки вимови м’яких приголосних звуків, які полягають в основному в заміні їх парними твердими, наприклад д-д, п-п, к-к, р-р і т. Д.

Виняток становлять тільки звуки ш, ж, ц, що не мають м’яких пар, і звуки ч, щ, і, які вимовляються завжди м’яко і не мають твердих пар.

Формування вимовних умінь і навичок

У завдання цього етапу входить:

• усунення неправильного звуковимови;
• розвиток у дітей уміння диференціювати у вимові звуки, подібні за артикуляцією або за звучанням;
• формування вимовних умінь і навичок в різних видах самостійної мови дітей.

Розвиток слухового уваги, слухової пам’яті та фонематичного сприйняття

Виправлення недоліків звуковимови у дітей полягає в постановці і автоматизації звуків і одночасному розвитку фонематичного сприйняття, так як без повноцінного сприйняття фонем, без чіткого їх розрізнення неможливо і їх правильну вимову.

Розвиток фонематичного сприйняття здійснюється з найперших етапів логопедичної роботи і проводиться в ігровій формі, на фронтальних, підгрупових та індивідуальних заняттях.

Починається ця робота на матеріалі немовних звуків і поступово охоплює всі звуки мови, що входять в звукову систему даної мови (від звуків, вже освоєних дітьми, до тих, які тільки ще ставляться і вводяться в самостійну мова).

Паралельно з найперших занять проводиться робота з розвитку слухового уваги та слухової пам’яті, що позволяв домагатися найбільш ефективних і прискорених результатів розвитку фонематичного сприйняття. Це дуже важливо, тому що невслуховуватись в мова оточуючих часто є однією з причин неправильного звуковимови.

У процесі логопедичних занять дитина повинна перш за все придбати вміння контролювати свою вимову і виправляти його на основі порівняння власної мови з промовою оточуючих.

Всю систему логопедичної роботи з розвитку у дітей здатності диференціювати фонеми можна умовно розділити на шість етапів:

• I етап — впізнавання немовних звуків.
• II етап — розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень і фраз.
• III етап — розрізнення слів, близьких за звуковим складом.
• IV етап — диференціація складів.
• V етап — диференціація фонем.
• VI етап — розвиток навичок елементарного звукового аналізу.

У процесі попереднього логопедичного обстеження часто виявляються порушення в будові органів артикуляційного апарату. У таких випадках паралельно з роботою з розвитку фонематичного сприйняття проводиться артикуляційна гімнастика (підготовчі вправи).

Метою артикуляційної гімнастики є вироблення правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів, необхідних для правильної вимови звуків, і об’єднання простих рухів у складні — артикуляційні уклади різних фонем.

Ехолалія(від грец. ἠχώ — відлуння або повторення, λαλιά — розмова)– це автоматичне повторення почутих фраз, слів або окремих частин слова без глибокого розуміння сенсу сказаного. Ехолалія – це не самостійний діагноз, а симптом певного захворювання, наприклад, аутизму, затримки психічного розвитку чи інших неврологічних розладів.

За проявами ехолалія буває таких типів:

• Негайна: автоматичне повторення щойно почутих слів чи фраз.
• Відстрочена: відтворення певних фраз, почутих день, тиждень чи навіть місяць тому. Цей тип властивий дітям з аутичним спектром чи синдромом Туретта, для яких характерна феноменальна пам'ять та здатність відтворювати давно почутий текст практично повністю.

За формою ехолалія поділяється на такі види:

• Істинна: звернення до дитини автоматично нею відтворюється.
• Мітигована: фрази, які були сказані співрозмовником, відтворюються з певною трансформацією.

Навіщо дитина повторює окремі слова та фрази

Повторення певних слів чи фраз не безглузде. У різних випадках воно виконує необхідні для дитини функції:

• Потреба у спілкуванні.Таке відбувається у тих випадках, коли дитина відчуває потребу у комунікації, але з причин недостатнього рівня мовленнєвого, психічного чи інтелектуального розвитку не може самостійно побудувати фразу. У цьому випадку найбільш простий спосіб діалогу – повторення фрази співрозмовника.
• Спроба зрозуміти.Принцип схожий, як і при опануванні іноземної мови: для того, щоб зрозуміти сенс сказаного, почуті слова необхідно повторити.
• Відновлення психічної рівноваги.Така функція характерна для аутистів, для яких властива підтримка ритуалів та звичного укладу життя, тому повторення знайомої фрази допомагає заспокоїтися.
• Передача емоційного стану.Іноді дитині важко висловити словами власні емоції, тому відтворення певних словосполучень з пам’яті, що пов’язані з конкретними відчуттями, допомагає їй передати дорослим свої переживання.
• Визначення предметів та явищ.Як і у випадку, коли дитина тільки-но вчиться говорити, повторення фраз може означати розуміння сенсу певної дії, яка за цим відбудеться. Наприклад, фраза «Сядь за стіл!» може означати розуміння того, що зараз потрібно буде поїсти тощо.
• Систематизація підсумків дня. Відстрочена ехолалія може виражати своєрідну обробку інформації, що була отримана протягом дня.

Яким чином здійснюється діагностика і лікування ехолалії

Зважаючи на те, що ехолалія не є самостійним захворюванням, а лише симптомом більш складної патології, усунення її проявів потребує комплексного лікування, якому має передувати відповідна діагностика. Вона здійснюється спеціалістами на базіінклюзивних центрів.

Подальше лікування передбачає медикаментозну допомогу та систематичні корекційні заняття зі спеціалістами логопедами-дефектологами, які є у складікоманди психолого-педагогічного супроводудитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої чи дошкільної освіти.

Як спілкуватись з дитиною, яка має ехолалію

Постарайтесь додержуватись наступних правил:

• Не дратуйтесь:пам'ятайте, що для дитини це не просто повторення, а спосіб комунікації.
• Не зупиняйте:здатність повторювати – це важливий спосіб самовираження для дітей, в яких виникають складнощі з усним мовленням. Якщо дитину позбавити такої можливості, то вона не зможе виражати емоції, заспокоювати себе, підтримувати розмову, тренуватися у вимові або зменшувати тривожність за допомогою вербальної комунікації.
• Будьте спостережливими:пам'ятайте, що дитина може повторювати окремі фрази з абсолютно різною метою, постарайтесь зрозуміти, який сенс у даному випадку має її «голосове повідомлення», при цьому зверніть увагу на тон та ритм вимови, а також на загальну поведінку дитини. Постарайтесь зрозуміти, що стало джерелом відлуння.
• Приєднуйтесь:ехолалія може стати відмінним способом для налагодження комунікації з дитиною з особливостями психо-мовленнєвого розвитку. Так, використовуючи улюблені мовні сценарії дитини, ви можете приєднатися і говорити фрази по черзі, щоб у вас вийшла «розмова». Починайте без поспіху, слідкуйте за реакцією дитини. Є шанс того, що дитина буде у захваті від того, що її нарешті зрозуміли і почали спілкуватися на її умовах.
• Формуйте нове:ви можете обережно змінювати слова у фразі чи сталому для дитини сценарії. Це допоможе вам розширювати словниковий запас учня і продемонструвати, як можна поєднувати або змішувати слова, щоб використовувати фразу в різних ситуаціях. Наприклад, якщо дитина любить повторювати «Тато вдома! Тато вдома!», спробуйте варіювати фразу в залежності від того, хто приходить додому - «Бабуся вдома! Бабуся вдома!» з подальшою трансформацією.
• Розширюйте:спробуйте зрозуміти, яка емоція криється за певною сталою фразою, що повторює дитина у стані збудження та доповнюйте її іншими відповідними фразами, які дитина зможе додати у свою скарбничку фраз. У такий спосіб ви зможете навчити дитину більш функціональним словам, що будуть зрозумілими всім.
• Будьте обережними з вибором:якщо дитині притаманна негайна ехолалія, то при виборі варіантів вона буде повторювати останнє слово, хоча це й не є тим, що вона б дійсно хотіла вибрати. У такій ситуації можна спробувати перерахувати все те ж в іншому випадку або запропонувати зображення для вибору.
• Не заплутуйте одне одного:ехолалічні діти є відмінними наслідувачами, часто вони копіюють всі особливості мови й інтонації настільки точно, що це можна прийняти за природну мову. Якщо ви не впевнені, що було джерелом відлуння, то ви можете навіть не зрозуміти, що це лише повтор почутого. Вам може здаватися, що ви ведете осмислену розмову, а насправді ви повторюєте раніше почутий дитиною діалог. Отже, якщо дитина під час розмови раптово проявляє невдоволення, упевніться, що ваша розмова не відтворює колишній діалог.

Тахілалія - ​​це порушення мовлення, що виражається в її патологічно прискореному темпі. Зазвичай дитина може вимовити протягом секунди близько 10-12 звуків. Це вважається нормою. При тахілалія темп мови зростає до 30 звуків в секунду. При цьому фонетика не спотворюючи, діти правильно будують пропозиції і вірно вживають лексику. Однак їх мова стає погано розбірливою і незрозумілою. Таке порушення підлягає обов'язковому виправленню. Тахілалія не проходить сама собою і без логопедичної корекції зберігається в дорослому віці. Чим старша людина, тим складніше йому виправити таке мовленнєве порушення.

Різновиди тахілалії

У логопедії виділяють кілька форм цього порушення:

1. Звичайна. У дитини спостерігається тільки прискорена мова.
2. Баттаризм. Таке порушення інакше називають парафраз. У дитини спостерігається не тільки надмірно швидка мова, але і проковтування складів, нечітке промовляння слів, через це фраза будується неправильно. Діти розмовляють захлинаючись через порушення дихання під час промови.
3. Полтерн (спотикання). При цій формі тахілалія спостерігаються раптові затримки і паузи під час промови. Дитині важко формулювати свої думки, підбирати слова і сприймати мову оточуючих.

Причини порушення

Порушення темпу можуть бути генетичними і передаватися у спадок. Однак частіше відбувається так, що дитина, чуючи швидку мову дорослих, починає її копіювати. Тахілалія часто спостерігається у дітей з збудливою неврівноваженою психікою, особливо при синдромі гіперактивності та дефіциту уваги. Якщо вчасно не провести логопедичну корекцію, то мовні порушення посилюються в пубертатний період, а потім залишаються і в дорослому віці.

Можна виділити і неврологічні причини тахілалії. Це патології, інфекції і травми головного мозку, хорея, епілепсія, псевдобульбарний параліч. При таких захворюваннях нерідко зустрічається така форма порушення усного мовлення.

Іноді причиною цього мовного порушення стають захворювання психіки: шизофренія, олігофренія, біполярні розлади, психотичні порушення органічного походження. В цьому випадку порушення мови є лише одним із симптомів серйозного захворювання.

Корекція

Найважливішою частиною терапії тахілалії є виправлення дефектів мовлення. Зазвичай проводяться колективні та індивідуальні логопедичні заняття. Групові вправи допомагают дітям налагодити комунікацію з оточуючими і навчитися уважно слухати співрозмовника.

Заняття з коректування мови проводять у кілька етапів:

1. Перший час дітям рекомендується якомога довше мовчати і обходитися тільки найнеобхіднішими фразами.
2. Потім проводиться тренування більш повільної мови під час гучного читання. Пацієнту пропонують переказати прочитаний уривок, при цьому правильно і точно висловлювати свої думки. Для дотримання стабільного ритму рекомендується відбивати такт ногою або рукою. Маленьким дітям, які ще не вміють читати, вимовляють короткі фрази, які вони повинні повторити. При цьому логопед домагається точної і стабільної вимови. Дітям рекомендується прослуховувати приклади правильного мовлення.
3. Далі йдуть заняття з формування навичок уваги і вміння слухати оточуючих. Проводяться колективні розповіді. При цьому кожна дитина може вступити в розмову тільки по сигналу логопеда.
4. На останньому етапі йде навчання виступів, які потім аналізуються на групових заняттях.

Ринолалія – порушення тембруголосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. При ринолалії артикуляція звуків відрізняється від норми. Так, при нормальній фонації у дитини під час вимови усіх (крім носових) звуків мовлення, відбувається відділення носоглоткової та носової порожнин від глоткової та ротової. Під час мовлення м'яке піднебіння безперервно опускається та піднімається на різну висоту в залежності від звуків, що вимовляються та швидкості мовлення. При порушенні функцій піднебінно-глоткового зімкнення з'являється специфічний для ринолалії носовий відтінок мовлення. В залежності від характеру порушення функції піднебінно-глоткового зімкнення виділяють різні форми ринолалії: відкриту, закриту та змішану.

Якщо ж між ротовою та носовою порожниною розподіл неповний, тоді вібруючий звук проходить також і в носову порожнину. В результаті порушення перепони між ротовою та носовою порожниною збільшується голосовий резонанс. При цьому змінюється тембр звуків, особливо голосних. Найбільш помітно змінюється тембр голосних звуків і та у, при артикуляції яких ротова порожнина більш вузька. Менш нозально звучать голосні звуки е та о, ще менше порушений голосний а. Крім тембру голосних звуків, при відкритій ринолалії порушується тембр деяких приголосних. При вимові шиплячих звуків та фрикативних ф, в, х додається хриплуватий звук, що виникає у носовій порожнині. Вибухові звуки п, б, д, т, к, г, а також сонори л та р звучать неясно, тому що у ротовій порожнині не може утворитися повітряний тиск, необхідний для їх чіткої вимови.

Відкрита ринолалія може бути органічною та функціональною. Органічна ринолалія буває вродженою (розщелина м'якого та твердого піднебіння) та набутою (утворюється при травмі ротової та носової порожнини або в результаті набутого паралічу м'якого піднебіння). Одна з функціональних форм – звична відкрита ринолалія, яка спостерігається після великих аденоїдних розрощувань, виникає в результаті тривалого обмеження рухливості м'якого піднебіння.

Закрита ринолалія характеризується зниженим фізіологічним носовим резонатором під час вимови звуків мовлення. Найсильніший резонанс в нормі спостерігається при вимові носових м, м', н, н. В процесі артикуляції цих звуків носоглоточний затвор залишається відкритим та повітря проходить до носової порожнини. Якщо ж носовий резонанс відсутній, ці фонеми звучать як ротові б, б', д, д'.

Крім вимови носових приголосних звуків при закритій ринолалії порушується вимова голосних, вона набуває неприродного відтінку. Причинами закритої ринололії частіше за все є органічні порушення в носовому просторі або функціональні порушення піднебінно-глоткового зімкнення. Органічні порушення бувають викликані хворобливими явищами , в результаті яких зменшується прохідність носа та ускладнюється носове дихання. Передня закрита ринолалія виникає при хронічній гіпертрофії слизистої носа, головним чином задніх відділів нижніх раковин, при поліпах у носовій порожнині, при викривленні носової перегородки та при пухлинах носової порожнини. Задня закрита ринолалія у дітей частіше за все є наслідком великих аденоїдних розрощувань, іноді носоглоткових  поліпів, фіброми або інших носоглоткових  пухлин.

Функціональна закрита ринолалія зустрічається у дітей часто, але не завжди правильно розпізнається. Вона характеризується тим, що виникає при нормальній прохідності носової порожнини та непорушеному носовому диханні. При функціональній закритій ринолалії тембр носових та голосних звуків може бути порушений більше, ніж при органічній. Причина в тому, що м'яке піднебіння при фонації та вимові носових звуків піднімається вище норми та закриває звуковим хвилям доступ до носоглотки.

Змішана ринолалія. Коли спостерігається поєднання носової  непрохідності з недостатністю піднебінно-глоткового зімкнення.

Причини вродженої форми недуги представлені:

• порушенням цілісності м’якого чи твердого піднебіння, що в медичній сфері носить назву синдром «вовчої пащі»;
• расщеплениями верхньої щелепи або верхньої губи – такий розлад широко відомо як «заяча губа»;
• дефектами м’якого піднебіння, а саме його укороченням;
• патологіями маленького язичка – сюди варто віднести його повна відсутність чи, навпаки, роздвоєння;
• ущелинами твердого піднебіння, які носять прихований характер.

Причини ринолалії

Крім цього, викликати первинну ринолалію можуть важкі захворювання, перенесені жінкою під час виношування плоду в першому триместрі. До таких хвороб варто віднести:

• токсоплазмоз і краснуху;
• епідемічний паротит;
• грип та інші інфекційні процеси.

Не останню роль у виникненні такого розлади мовної функції також грають:

• вплив токсичних речовин на організм вагітної;
• пристрасть майбутньої матері до наркотичних речовин, алкоголю чи нікотину – далеко не всі представниці жіночої статі, дізнавшись про те, що чекають дитину, вважають за потрібне позбавлятися від згубних пристрастей;
• часті стресові ситуації, яким піддаються жінки в положенні;
• перебіг розладів ендокринного характеру до або вчасно вагітності.

Варто зазначити, що вищевказані дефекти, що провокують виникнення ринолалії, утворюються у плода на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку, а саме на сьомий чи восьмий тиждень.

Також вважається, що не останнє місце займає обтяжена спадковість. Висока ймовірність розвитку у дитини такого порушення мови, якщо в одного з батьків

• ущелина губи або піднебіння;
• несиметричність кінчика носа;
• асиметрія крил носа.