Визначення поняття «логоневроз»
Логоневроз або заїкання у дітей – це порушення мовлення, при якому проявляються труднощі з вимовою звуків, артикуляцією слів, фраз та речень. А також цілісність мовлення, його темп і ритм є порушеними.
Що можна віднести до причин логоневрозу в дітей?
Виділяють такі групи дітей, у яких можливий розвиток заїкання:
- Діти з генетичною схильністю.
- Діти, які виховуються в двомовних сім’ях.
- Діти, з характерною підвищеною тривожністю.
У них часто трапляється:
– безсоння;
– порушення апетиту;
– плаксивість і дратівливість при зміні обстановки.
- Діти з раннім розвитком мови.
Такі діти починають говорити до 1 року, а до 1,5 років вони вже говорять фразами. В період 2-3 років у них можуть з’явитися множинні ітерації (повторювання).
- Діти, у яких є затримка в розвитку мови.
Здебільшого, перші слова у цих дітей з’являються не раніше 1,3-1,5 років. Фрази їм стають доступними тільки до 3,5 років.
Якщо взяти до уваги причини логоневрозу, то їх можна поділити на вроджені та набуті.
Вроджені причини заїкання здатні спровокувати такі чинники:
- гіпоксія плоду, інфекційні процеси на етапі внутрішньоутробного розвитку;
- генетична схильність;
- індивідуальні особливості (наприклад: збудливість нервової системи та ін.);
- родові травми або інші проблеми під час процесу пологів.
Причинами набутого заїкання можуть бути:
- деякі захворювання (менінгіт та ін.);
- фізичні травми (від незначного удару до серйозних струсів);
- психологічні травми, які здатні спровокувати дефіцит уваги з боку дорослих;
- фізіологічні процеси (порушення розвитку головного мозку в ранньому дитячому віці).
Варто згадати про «хибне заїкання» яке іноді діагностують у дітей. Його не можна назвати захворюванням, оскільки причина полягає в копіюванні малюком дорослих. Це може спостерігатися в сім’ях, де вже є людина з логоневрозом або ж дитина часто контактує з людьми, у яких є дане порушення. Таким чином дитина переймає їх манеру мови і починає наслідувати.
Порушення мови при заїканні викликані спазматичним станом структур, які приймають участь у формуванні мови – а саме:
- губ;
- язика;
- м’якого піднебіння;
- м’язового апарату гортані.
Спазми бувають:
- дихальні;
- артикуляційні;
- голосові стяги.
Спазматичні скорочення виникають тому, що у рухових мовних центрах, які знаходяться у головному мозку, утворюється надмірне збудження нервових структур, яке поширюється на сусідні дихальні центри і центри, що відповідають за емоції.
Етапи діагностики логоневрозу
Діагностика логоневрозу може включати такі етапи:
- Логопедичний аналіз
Логопед аналізує вимову, артикуляцію, мовлення та спостерігає за різними аспектами мовного розвитку.
- Медичне обстеження
Щоб виключити фізіологічні причини, може знадобитися консультація лікарів, таких як: оториноларинголог, невропатолог, психіатр, психолог та ін..
- Психологічна оцінка
Для виявлення можливих психологічних чинників, що впливають на мовлення.
Логоневроз: його форми, типи, види
Виділяють дві основні форми заїкання:
1.Невротична
Причиною розвитку цього типу логоневрозу може стати перенесена психічна травма, переляк, стрес. Іноді цей вид заїкання розвивається в дітей, які виховуються в двомовній сім’ї або мають значні навчальні навантаження.
Помітити порушення можна вже у віці 2-4 років. Невротична форма не пов’язана з генетикою, порушенням внутрішньоутробного розвитку або ускладненими пологами. Особливістю цього виду заїкання є те, що порушення мови пов’язане з певними умовами.
2.Неврозоподібна
Ця форма порушення з’являється через спадковий чинник або стає наслідком ускладнень, які мати дитини перенесла під час вагітності або на етапі пологів. Неврозоподібне порушення виявляється у віці 3-4 років. Воно розвивається постійно в будь-якій ситуації.
Варто звернути увагу також на типи заїкання:
- Клонічне – відрізняється багаторазовим повторенням одного і того ж складу, звуку або слова.
- Тонічне – його характерною особливістю є розтягування голосних звуків або занадто довгі паузи в словах.
- Комбіноване – цей тип об’єднав в собі прояви двох форм заїкання.
За часом виникнення заїкання ділиться на такі види:
- стабільне, або звичне – виникає у дитини постійно;
- нестабільне – виникає після стресової ситуації або на тлі психоемоційного перенапруження;
- циклічне – періоди заїкання змінюються часом, коли дитина може спокійно говорити.
Профілактика логоневрозу у дітей
Оскільки в появі заїкання значну роль відіграють особливості мовленнєвого розвитку дитини, її характерологічні якості, внутрішньо сімейні відносини і багато іншого, необхідно, щоб батьки, вихователі і навколишні близькі люди були обізнані про закономірності мовленнєвого розвитку і про умови, які можуть сприяти виникненню мовленнєвого порушення
У профілактиці заїкання виділяються три основні напрями:
1) попередження виникнення заїкання у дітей;
2) попередження хроніфікації і рецидивів заїкання;
3) попередження порушень соціальної адаптації.
Слід звернути увагу батьків на те, що для дітей у віці від 1 до 6-7 років мовлення батьків є зразком. Загальними правилами мовленнєвої поведінки батьків є наступні:
- мовлення повинно бути достатньо плавним, емоційно виразним, помірним за темпом;
- бажано, щоб мовлення батьків було чітким;
- не можна говорити з дітьми їх лепетною мовою або спотворювати звуковимову;
- мовлення дорослих не повинно бути перевантажене важковимовними для дітей словами;
- дорослі не повинні включати в мовлення при спілкуванні з дитиною складні лексико-граматичні звороти, фрази за конструкцією повинні бути досить простими;
- при спілкуванні з дитиною слід задавати тільки конкретні питання, не квапити з відповіддю;
- дитину не можна карати за похибки в мовленні, передражнювати її або роздратовано поправляти.
Корисно читати дітям віршовані тексти, відповідні їхньому віку. Діти легко запам’ятовують їх, а ритмізоване мовлення сприяє виробленню правильних мовнорухових автоматизмів.