Логопед визначає рівень розвитку мовленнєвих навичок, зіставляє його з віковими нормативами, з рівнем психічного розвитку, визначає співвідношення дефекту і компенсаторного фону, мовленнєвої і пізнавальної активності, аналізує взаємодію між процесом оволодіння звуковою стороною мовлення та розвитком лексичного запасу і граматичної будови. Важливо визначити співвідношення розвитку експресивного і імпресивного мовлення дитини; виявити компенсуючу роль збережених ланок мовленнєвої функції; зіставити рівень розвитку мовленнєвих засобів з актуальним їх використанням в процесі спілкуванні.

Оцінка мовленнєвої сфери дитини, спрямована на ретельне вивчення умов виховання і динаміки мовного і загального психічного розвитку, який проводиться на основі бесіди з батьками і аналізу документів про дитину.

Оцінка вербальної і невербальної діяльності. Для цього логопеду потрібно проаналізувати особливості спілкування дитини, розуміння інструкцій, інтерес до запропонованих завдань. Чи інтерес відсутній зовсім,чи вибірково, швидкість набуття досвіду вербального і невербального мовлення. Також, важливо обстежити будову та рухомість артикуляційного апарату, але таке обстеження слід проводити, тоді, коли між логопедом і дитиною будуть довірливі відносини. Огляд артикуляційного апарату в перший день знайомства може налякати дитину, що спричиняє потім труднощі в проведенні корекційних занять. Обстежувати дитину, потрібно враховуючи її вікові особливості. Дошкільнята і молодший шкільний вік швидше адаптуються в ігровій формі. Також, логопеду необхідно провести оцінку слуху та зору .В цьому нам може допомогти заключення офтальмолога або вправи на розпізнавання звуку та концентрації або пошуку вказаного предмета, тощо. Якщо обстежуються дітки шкільного віку, то необхідно обстежити функції читання та письма. Це можна зробити з допомогою різних текстів, зображень, штрихувань, тощо.