РОЗЛАД АУСТИЧНОГО СПЕКТРУ (РАС) – пов’язаний з генетичними мутаціями, які призводять до порушення розвитку нейронів головного мозку, та який характеризується труднощами у соціальній взаємодії, спілкуванні та повторювальною поведінкою.
Статистика говорить, що кожна 33-я дитина в світі має РАС.
РАС характеризується:
Порушенням соціальної взаємодії та комунікації;
Повторювальною поведінкою.
До порушень соціальної взаємодії та комунікації відносять: проблеми встановлення контакту, невміння звертатись з проханням, відсутність спільного інтересу, специфічні порушення мовлення.
До специфічних порушень мовлення належить семантично-прагматичний розлад мовлення, який характеризується швидким темпом мовлення, невмінням слухати співрозмовника, нав’язуванням власної, зазвичай тієї ж теми, нерозумінням контексту розмови, нерозумінням того, що можна казати, а що не можна.
До повторювальної поведінки відносять: рухові стереотипії (махання руками, стрибання на місці, крутіння навколо себе, хитання тілом), маніпуляції з предметами (перекладання іграшок у ряд, відкривання й закривання дверцят, натискання однієї й тієї ж самої кнопки), ритуали (завжди ходити одним і тим самим маршрутом, їсти їжу тільки з однієї тарілки), сенсорні дії (довге розглядання предметів зблизька, обертання перед очима, нюхання речей, торкання поверхонь).
Додатковими порушеннями при РАС є порушення ігрової діяльності та уяви, складнощі з туалетними навичками, порушення харчової поведінки.
Якщо ви знаєте 1-у дитину з аутизмом – ви знаєте 1-у дитину з аутизмом. Однакових двох дітей з РАС не існує 
Одним із найефективніших методів підтримки дітей з аутизмом є АВА-терапія.
ABA (Applied Behaviour Analysis, укр. прикладний аналіз поведінки) – це науковий підхід, який допомагає сформувати соціально-значущу поведінку за допомогою методів, що базуються на принципах та законах поведінки.
Функції поведінки:
привернення уваги (дитина штовхає брата, щоб батьки звернули увагу);
доступ до бажаного (дитина тягне за руку маму в магазині і кричить, щоб їй купили іграшку);
виникнення чогось (дитина падає на підлогу і кричить, щоб не йти в садок);
аутостимуляція (дитина махає руками або стрибає, бо їй подобаються відчуття від руху).
Форми небажаної поведінки:
істерики (падіння на підлогу, плач, крик);
небезпечна поведінка (тікання з дому, вибігання на дорогу, вживання неїстівного);
руйнівна поведінка (розкидування предметів, биття посуду);
агресія та аутоагресія (удари, укуси, плювання);
соціально-несприйнятна поведінка (гучні крики на вулиці, їжа зі смітника, роздягання у публічному місці);
аутостимулятивна поведінка (махи руками, біг по колу, постукування по різних поверхнях).
Небажана поведінка – це брак навичок!
Альтернативна та допоміжна комунікація (АДК) при РАС:
Жестова мова
Картки PECS
Роль дорослого — не «виправити» поведінку, а зрозуміти причину
Діти не бувають поганими: вони бувають перевантаженими, незрозумілими, наляканими або безпорадними.
І саме дорослий має силу стати тим, хто допоможе зрозуміти, підтримати і навчити новому способу взаємодії.
Поведінка не виникає просто так. Потрібно бути спостережливими та уважними до дітей, вміти аналізувати їхню поведінку, підтримувати їх та надавати необхідну допомогу.