Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) — складний розлад мовлення, при якому у дітей зі збереженим слухом і інтелектом порушуються всі компоненти мовлення (лексика, фонетика, граматика). Недорозвинення мовлення може проявлятися в різному ступені: від повної відсутності словесних засобів спілкування до розгорнутого мовлення з самостійними елементами лексико-граматичного та фонетичного недорозвинення.
Основні ознаки ЗНМ у дітей дошкільного віку:
- обмежений словник
- обмежена лексична розмаїтість,
- недостатній розвиток граматичної структури мовлення (неправильна синтаксична будова фрази та слова),
- порушення звукового спектру мовлення (наприклад, дитина може замінювати, переставляти або пропускати звуки),
- порушення комунікативних навичок, таких як здатність вести бесіду, сприймати та розуміти ін.
Мовленнєвий розвиток дошкільника є складним психологічним процесом. Цей процес включає в себе ряд аспектів. Ось декілька з них:
Фонетичний розвиток: дитина навчається вимовляти та розрізняти звуки мовлення. На цьому етапі важливо, щоб вона вчилася вимовляти правильно звуки та їх комбінації.
Лексичний розвиток: дитина починає збагачувати словниковий запас, вчиться новим словам та їх значенням. Це важливий етап для розширення комунікативних можливостей.
Синтаксичний розвиток: на цьому етапі дитина вчиться будувати речення, розуміти структуру мовлення, правила словосполучення та синтаксису.
Семантичний розвиток: дитина розвиває розуміння значень слів та їх відношень між собою, формує навички розуміння текстів та інтерпретації інформації.
Комунікативні навички: мовленнєвий розвиток також включає в себе навички спілкування, вміння висловлювати свої думки, слухати інших та взаємодіяти з ними.
Культура мовлення: дитина ознайомлюється з нормами мовленнєвої культури, такими як ввічливість, правила спілкування та загальноприйняті вирази.
Виділяють 4 рівні загального недорозвинення мовлення. Ось коротка характеристика кожного з них:
Перший рівень загального недорозвинення мовлення. Мовленнєва складова спілкування вкрай обмежена, використовуються жести і міміка.
Другий рівень загального недорозвинення мовлення. Перехід до нього характеризується підвищенням мовленнєвої активності дитини. Спілкування відбувається шляхом використання постійних, але спотворених і обмежених загальновживаних слів.
Третій рівень загального недорозвинення мовлення характеризується наявністю великої кількості фраз, в яких присутні елементи лексико-граматичної та фонетико-фонематичної несформованості.
Четвертий рівень загального недорозвинення мовлення характеризується фонетичними і фонематичними дефектами, а також труднощами у відтворенні звукової і складової структур слова. Також іноді, спостерігаються труднощі з дикцією, мовлення нечітке, невиразне.
Логопедична робота при кожному рівні
I рівень ЗНМ:
- озвиток розуміння мовлення,
- розвиток імітації,
- розвиток зорової та слухової уваги, пам’яті.
II рівень ЗНМ:
- розвиток звукової сторони мовлення,
- розвиток лексичної сторони,
- розвиток темпу, ритму, інтонації,
- розвиток граматичних структур,
- накопичення словникового запасу,
- розвиток фразового мовлення.
III рівень ЗНМ:
- практичне засвоєння лексико-граматичних засобів мовлення,
- формування правильної фонетичної сторони мовлення
IV рівень ЗНМ:
- удосконалення та розвиток фонематичних процесів
- закріплення правильної вимови
- удосконалення розгорнутого фразового мовлення
- розвиток первинних навичок читання, письма
- розвиток графомоторних навичок
Для виявлення рівня загального недорозвинення мовлення дошкільника необхідно визначити ступінь сформованості його мовленнєвих навичок, порівняти їх з віковими нормами та рівнями психологічного розвитку, з’ясувати їх співвідношення в контексті дефіциту та компенсації, мовленнєвої діяльності та інших між видами психологічної діяльності, щоб з’ясувати, що саме лежить в основі цього порушення.
При виявленні мовленнєвого дефекту необхідно проаналізувати й усвідомити взаємодію звукової сторони мовлення з розвитком лексико-граматичних структур. Враховуючи вікові та особистісні особливості, можна не тільки виявити наявні у дитини відхилення, а й спертися на них для подальшої корекційно-розвивальної роботи.
