ДЛЯ ВАС, ВЧИТЕЛІ!
Як грати з аутичними дітьми
Працюючи з аутичними дітьми, треба мати на увазі, що корекційна робота буде тривалою. Швидше за все, на перших етапах взаємодії аутична дитина відмовиться від контакту з вами зовсім, а тим більше не захоче вступати в групову, а може бути, і в індивідуальну гру.
Тому, рекомендуючи ігри для роботи з аутичними дітьми, ми маємо на увазі, що проводити їх ви будете тільки виходячи з реальних можли¬востей і необхідності.
Складаючи список ігор для корекційних занять з аутичною дити¬ною, варто також пам’ятати, що грати вона з вами буде тільки в ті , що найбільшою мірою збіжаться з її інтересами. Тому, йдучи на заняття, ви повинні бути готові до гнучких змін своїх планів і мати в запасі кілька ігор, що можуть прийтися «до смаку» вашому учню.
Опис кожної гри починається з формулювання цілей її проведення. Сподіваємося, що це допоможе вам при доборі ігор і врахуванні інтересів конкретної дитини.
Найбільш складні для аутичних дітей ігри — це колективні ігри, що припускають їхнє включення у взаємодію з однолітками. Ці ігри ви будете використовувати, зрозуміло, після проведення індивідуальної підготовчої роботи і, звичайно, при бажанні самої дитини.
РУХОВІ ІГРИ
«Рукавички». Включення аутичних дітей у групову роботу.
Для гри потрібні вирізані з паперу рукавички, кількість пар дорівнює кількості пар учасників гри. Ведучий розкидає рукавички з однаковим орнаментом, але не розфарбовані, по приміщенню. Діти розбрідаються по залу. Відшукують свою «пару», відходять у куточок і за допомогою трьох олівців різного кольору намагаються якнайшвидше розфарбувати зовсім однакові рукавички.
Діти відразу бачать і розуміють доцільність своїх дій (шукають пари). Педагог спостерігає, як організовують спільну роботу пари, як поділяють олівці, як при цьому домовляються. Проводити гру рекомендується в два етапи. На першому етапі діти тільки шукають парну рукавичку. Програвши подібним чином кілька разів, можна переходити до другого етапу: знайшовши пари, учасники гри розфарбовують парні рукавички.
«Друзки на ріці». Створити спокійну, довірчу атмосферу.
Учасники встають у два довгих ряди, один напроти іншого. Відстань між рядами повинна бути більше витягнутої руки. Це всі разом — Вода однієї ріки.
По ріці зараз попливуть Друзки. Перша дитина, перша Друзка, починає рух. Вона сама вирішить, як буде рухатися. Наприклад, заплюще очі і попливе прямо. А Вода плавно допоможе руками Друзці знайти дорогу. Можливо, Друзка попливе не прямо, а буде крутитися. Вода повинна і цій Друзці допомогти знайти дорогу. Може бути, Друзка, залишивши очі відкритими, буде рухатися хаотично чи колами. Вода повинна і їй допомогти. Коли Друзка проходить до кінця Ріки, вона стає поруч з останньою дитиною і чекає, поки не припливе наступна, котра встає навпроти першої. Тим самим вони складають Ріку і поступово подовжують її. Так, неспішно, Ріка буде блукати по класі, поки всі діти не пропливуть по Ріці, зображуючи Друзки.
Діти самі можуть вирішити, як вони в якості «Друзок» будуть «рухатися по Воді»: повільно чи швидко. Діти, що будуть Водою, повинні потренуватися припиняти і направляти найрізноманітніші Друзки. Аутичній дитині не обов’язково бути в ролі Друзки.
«Полювання на тигрів.» Навчити дітей планувати свої дії в часі.
Група учасників встає в коло. Той, що водить, виходить за коло, стає спиною до групи і починає голосно рахувати до 10. У цей час учасники передають один одному маленького іграшкового тигра. Після закінчення рахунка той, у кого знаходиться тигр, витягаючи руки вперед, закриває тигра долоньками. Інші учасники роблять те ж саме. Задача того, що водить — знайти тигра.
Як правило, аутичним дітям важко відразу включитися в гру, тому спочатку необхідно дати їм можливість поспостерігати за ходом гри зі сторони.
«Покажи ніс». Допомогти дітям відчути й усвідомити своє тіло.
Раз, два, три, чотири, п’ять,
Починаємо ми грати.
Ви дивіться, не позіхайте
І за мною усі повторюйте,
Що я вам зараз скажу
І при цьому покажу.
Вихователь, називаючи частини свого тіла, показує їх на собі, кладе на них руку. Діти повторюють за ним рухи, показуючи на названі час¬тини тіла.
Потім вихователь починає «плутати» дітей: називати одну частину тіла, а показувати іншу. Діти повинні помітити це і не повторити невірні рухи.
«Хто я?». Розвиток уявлень і уяви дитини.
Зміст. Дорослий по черзі надягає на себе атрибути представників різних професій (лікар, артист, диригент, дресирувальник, міліціонер і т.д.). Дитина повинна відгадати, хто це був.
«Придумки». Навчити дітей розпізнавати різні емоції.
Дорослий просить дитину придумати невелику розповідь, орієнтуючись на картинки. Він говорить: «Я почну придумувати історію, а ти продовжиш її. До цієї історії в нас уже намальовані картинки. Наприклад, Таня вийшла в двір гуляти. Вона взяла м’яч. Настрій у неї був от такий (педагог показує на картку № 1…). Як ти думаєш, що відбулося?» «Потім Таня…» (педагог показує картку № 2…)
«Покажи по-різному». Навчити дітей розпізнавати і показувати різні відчуття і дії, ознайомити їх зі словами-антонімами.
І етап гри. Дорослий говорить:
- От я заходжу у ворота високі (і супроводжує свої слова показом), а от я заходжу у ворота… (дорослий пригинається). Які? (Дитина повинна назвати антонім до слова «високі».)
- Я несу легкий пакет (показує), а тепер я несу (показує)… Який пакет?
- Я переходжу широку ріку (показує), а от я перестрибую через стрибнути більш мок (показує)… Який?
- Я йду повільно, а от я йду… Як?
- Я гуляю, мені спекотно. Але от подув вітер, і мені…
- Я дивлюся сумну виставу. А тепер дивлюся…
ІІ етап гри. Усі дії виконує дитина, а дорослий коментує чи встанови правила гри, наприклад: «Якщо я скажу, що ворота високі, то ти йдеш, як звичайно, а якщо я скажу, що ворота низькі, то ти пригинаєшся тощо.
«Сонячний зайчик». Розвиток уваги й уміння орієнтуватися в просторі.
«До нас у гості прийшов Сонячний зайчик. Знайди, де він знаходиться. (Педагог включає ліхтарик і світить ним на стінку.) А тепер зайчик буде рухатися. Запам’ятай, як він рухався, і намалюй його шлях». Дитина стежить поглядом за рухом світлової плями, а потім замальовує траєкторію шляху зайчика на папері.
Замість ліхтарика можна використовувати лазерну вказівку, а в сонячний день — дзеркальце.
Ігри за партами
Оскільки аутичні діти болісно сприймають зміну обстановки, то всі індивідуальні ігри, що зазначені вище, рекомендується проводити за партами. Крім того, для аутичних дітей (за умови, що з ними уже вста-новлений контакт) будуть корисні дихальні і релаксаційні вправи.